Контрольная работа - Кантата-симфония Кавказ С. Людкевича; хоровая поэма Ледолом Н. Леонтовича - файл n1.doc

Контрольная работа - Кантата-симфония Кавказ С. Людкевича; хоровая поэма Ледолом Н. Леонтовича
скачать (45.5 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc46kb.01.06.2012 11:49скачать

n1.doc

Контрольна робота


з історії української музики
Модуль № 3.

Питання № 1-8. Кантата-симфонія “Кавказ” С. Людкевича – одна з вершин української музики ХХ століття. Тема, ідейний зміст, жанр, особливості музичної драматургії.

Кантата-симфонія “Кавказ” (1902-1913) С. Людкевича створена на підставі поеми Т. Шевченко. Основними її ідеями є ідеї нескореності народу, бунтарського свободолюбства, пафосу революційної боротьби. В українській музиці “Кавказ” – перший вокально-симфонічний твір такої масштабної і єдиної художньої концепції, втіленої з опори на принцип симфонізму. Задум визначив масштаб композиції, її драматургію, особливості музичного розвитку. Жанр свого твору автор позначив як “кантата-симфонія” (або, попередньо, драматична кантата). В побудові твору можна виявити спорідненість із симфонічним циклом; так, перша частина, “Прометей”, виконує функції сонатного allegro, друга (“Молитва”) – повільної частини, третя (“Хортам, гончим...- слава”) – скерцо, четверта (“Борітеся – поборете”) – фіналу. Також з симфонічним циклом кантату зближує масштабність концепції та симфонічні принципи її втілення.

Поетичною основою для кантати стала поема Т. Шевченка “Кавказ”, написана в 1845 році. Основною ідеєю твору була ідея боротьби народу за свою свободу. Основними образами твору були Прометей, погноблений, але не зламаний (образ, здавен пов’язаний із Кавказом) та образ самого Кавказу; за цими двома образами як символічний пласт проступає образ України. Поема Шевченка не має локального звучання, хоча вона й викликана до життя конкретною подією (загибеллю на кавказькому фронті друга Шевченка) і своєю сюжетною основою має локальний геополітичний конфлікт, який нібито не має безпосереднього відношення до України. Однак цей предмет є тільки приводом, локальним образом, який набуває символічного звучання і охоплює переживання за долю рідного краю, власного народу. Зараз, у світі подій на Кавказі, можна стверджувати, що шевченків твір не є застарілим, що його концепція не пішла у історичне минуле. Так само і кантата Людкевича має зараз живе громадянське звучання. Великим досягненням С. Людкевича в “Кавказі” було органічне поєднання широкої проблематики та змісту твору Шевченка з побудуванням цілісної музичної форми кантати. Композитор по-різному втілював поетичний текст: в одних випадках застосовувалося пісенно-узагальнене його інтонування, в інших текст сприймався як програма; це дозволило композиторові запобігти одноманітності, “ілюстративності” свого твору по відношенню до шевченкової поеми. При створенні кантати митець користувався різними жанровими та інтонаційними ресурсами, протиставленнями вокальної та інструментальної розробки матеріалу. Епічний характер оповіді змінюється ліричними епізодами, конфліктним зіткненням різних сил.

Важливо було, при побудові твору з такою різноманітною образною сферою, знайти принцип об’єднання всього матеріалу. З цією метою С. Людкевич широко використовував лейттеми та лейтінтонації, об’єднував їх, співставляв, формуючи асоціативні “арки” між розділами та частинами.

Перша частина починається з оркестрового свтупу, в якому визначається епіко-героїчний характер кантати, створюється суворий, скорботний образ гірського краю. В першій частині представлений ряд тем контрастного характеру, деякі з котрих в наступному будуть звучати в інших частинах. Перша тема – “За горами гори”. Вона велична і скорботна, має внутрішню динаміку, яка визначається поєднанням і взаємодією різних напрямків мелодичного руху (зокрема, різноспрямовані стрибки на квінту). В інтонаціях відчувається забарвлення дорійського нахилу. В подальшому в першій частині ця тема в партії оркестру постає як трагічна, що потім знайде собі кульмінацію в третій частині; і в тій самій третій частині ця ж сама тема буде проходити і в майже незміненому вигляді. А певні інтонації цієї теми створили початок прославної теми “І вам слава, сині гори”. Ця тема є одним з провідних образів твору, зв’язуючою ланкою між його окремими частинами.

Тема Прометея конфліктна, поривчаста. Висхідний секвенційний рух, тритонові інтонації, суперечливість фактури підкреслюють драматичний зміст образу. Ці інтонації пронизують весь твір, збагачуючи образ рисами героїки, активізуючи його. Завершення першої частини – маршовий образ “Не вмирає душа наша” – розкриває ідею незламності народу.

Заключний етап розвитку ідеї незламаності народу в першій частині – велика фуга “Не скує душі живої і слова живого”. Для неї характерні наступальність, секвенційність структури. Контрапункт побудований на інтонаціях другої половини теми. Важлива синкопа на початку фрази, яка підкреслює цілеспрямований рух, динамізм. Це – кульмінація першої частини. При наближенні до кінця, концентрується звучність, росте напруга, фактура наближається до акордової – підкреслюється ідея незламності народу.

Друга частина змальовує образ народного горя, зростання його гніву, а також віру в свою перемогу. Ця частина має риси тричастинності. В цілому композиція її дуже гармонійна, цілісна. Початкова тема “Не нам на прю з тобою стати” пісенного типу. Лад – натуральний мінор з характерною низхідною інтонацією YII – Y, що нагадує скорботні ліричні пісні. Контрастний образ “Встане правда, встане воля” виділений через протиставлення tutti квартету солістів, акордової фактури та імітаційної, маршової ритміки з ліричним розспівом; велич цього образу, що стверджує впевненість в перемозі, підкреслено фанфарами труб. Середній епізод другої частини – просвітлення, втілення ідеї братерства між народами, миру; використані прозорий оркестровий колорит, плавні мелодії, світлі регістри. І знов відбувається повернення до скорботного образу, який представлено більш стисло, лаконічно, але й вагомо.

Третя частина – кульмінація народного горя та протесту. Підсилюючи напруження, композитор в кульмінаційній точці виходить на саркастичне “уславлення” винуватців народних страждань. В “уславленні” акцентуються поспівки, особливо інтонації збільшеної кварти, що звучить гротескно. У супроводі – фанфарні звучання, маршовий ритм, пусті квінти у сполученні з хроматичними пасажами флейт у високому регістрі – це все розкриває сатиричний образ. “Слава” побудована на зіставленні однотактового мотиву й уривчастих вигуків хору. Втім, крім сарказму, прориваються й гнівні мотиви (тема “Отам-то милостиві ми” нагадує інтонації революційних пісень). Втілюючи образи Шевченка, С. Людкевич застосовував також і ілюстративні засоби: сурми, елементи військової музики (труба й барабанний бій в епізоді “лягло кістьми людей муштрованих чимало”). В сферу ліричних переживань вводить епізод на слова “А дівочих, пролитих тайно серед ночі”, який характеризується задушевним, широким звучанням, передачею почуттів журби, скорботи.

Четверта частина йде за третєю зразу, без перерви. Віртуозно митець переключається з гротескового славлення на ліричне славлення-благословіння (“І вам слава, сині гори”). Теми “Не вмирає душа наша”, “І вам слава, сині гори”, “За вас правда, за вас слава” вокалізовані в кантовій традиції, мають гімнічно-маршовий характер. Інтонаційно вони пов’язані з козацькими та революційними піснями. Тема “За вас правда” проводиться тричі, з кожним разом набираючи все більшої насиченості, динамізму. Основна ідея твору “борітеся – поборете” стверджується останніми могутніми авкордами.

В цій кантаті Людкевич не використовує безпосередньо народних фольклорних інтонацій, але весь інтонаційний склад твору тісно пов’язаний з українською музичною культурою, зокрема, з творчістю М. Лисенка (кантата “Б’ють пороги”, хор “Іван Гус”). Тематизм кантати підпорядкований цілісній художній концепції твору, різні теми пов’язані інтонаційною спорідненістю, спільністю способів розвитку. Для твору характерна повторність побудов епічного характеру: подвійне (секвенційно-висхідне) проведення речень, періодів, поліфонічних епізодів з регістрово-тембровою динамізацією. Загальна епічна трактовка циклу в “Кавказі” не виключає використання прийомів конфліктної симфонічної драматургії (напружені розробки, експресивний інтонаційний розвиток, інтонаційні “арки”).

В “Кавказі” С. Людкевича українська музика початку ХХ століття досягла високого рівня втілення величної концепції, справжньої симфонічності розробки ідей твору. Його творчість збагатила національну музику високохудожніми і новаторськими композиціями, новими жанровими різновидами, що в подальшому вплинули на розвиток української музики.

Питання № 2-8. Образний та ідейний зміст хорової поеми “Льодолом” М. Леонтовича. Риси стилю.

Микола Дмитрович Леонтович в історії української і світової музичної культури залишився насамперед як автор хорових творів, серед яких більшу частину складають обробки українських народних пісень для різних складів хору. Однак, крім цих обробок, за радянського часу він пише ще чотири хорові поеми та оперу-балет “На русалчин великдень”, яку не встиг закінчити.

Хорова поема “Льодолом”, написана на вірші українського поету В. Сосюри, показує народження нового через зіткнення та переборення віджилого, втілює ідею весни, яка дає початок оновленню.

Твір має тричастинну форму. У першій частині (тт. 1-8) – активний, динамічний образ, але при цьому врівноважений і гармонійний. Тридольний розмір, маршовий характер (є асоціації з мазуркою, хоча ведучою є все ж маршова динаміка).

Велика середина складається з двох побудов. Початкова побудова середньої частини (тт. 9-32) написана в дводольному розмірі, виконується в більш жвавому темпі. Тут підкреслюється драматизм, що досягається напливами, мотивним розвитком та дисонуючими гармонічними звучаннями. Дисонанси використовуються для створення атмосфери драматизму, поривання вперед, героїки. Також амплітуда динамічного діапазону в цьому фрагменті твору – від РР до FF. Кульмінація досягається в т. 23, після чого йде динамічний та інтонаційний (низхідне секвенціювання) спад.

Другий розділ середини (тт. 33-54) втілює образ зими, темряви. Це досягається такими музичними засобами: рухом мелодичних поспівок на дисонуючі інтервали, ладово-загострені ступені, дисонуючі співзвуччя і гармонії (в т. ч. тритонові). Одна з важливих мелодичних поспівок, що виконує важливу образну функцію та звучить в тенорі (тт. 34-36) звучить у фрігійському нахиленні, що надає їй сумрачного колориту (в попередньому фрагменті і в подальшому вона звучить в натуральному мінорі). Використовуються канонічні імітації. Розвиток призводить до кульмінації, пов’язаної образно-емоційним просвітленням.

Реприза – повернення до початкового динамічного образу знаменує перемогу життєствердного начала.
Хорові твори М. Леонтовича, в тому числі і “Льодолом” – високомистецькі зразки, які являють собою одні з перших спроб осмислення теми нової доби.

Література

  1. Гордійчук М. Микола Леонтович. – К.: Музична Україна, 1972. – 55 с.

  2. Загайкевич М. С. П. Людкевич. Нарис про життя і творчість. – К.: Держвидавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури, 1957. – 154 с.

  3. Історія української музики / Редколегія: М. М. Гордійчук (голова) та ін. – К.: Наукова думка, 1990. – Т. 3. – 424 с.

  4. Лісецький С. Й. Українська музична література для 6 класу ДМШ. – К.: Музична Україна, 1991.

  5. Орфєєв С. Д. М. Леонтович і українська народна пісня. – К.: Музична Україна, 1981. – 75 с.


Контрольна робота
Учебный материал
© nashaucheba.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации