Лекція - Алкоголізм та наркоманія як прояви девіантної поведінки - файл n1.doc

приобрести
Лекція - Алкоголізм та наркоманія як прояви девіантної поведінки
скачать (622 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc622kb.01.06.2012 11:47скачать

n1.doc

  1   2   3   4
2.1. Алкоголізм та наркоманія як прояви девіантної поведінки

Досить часто зустрічається такий вид девіантного поводження, як алкоголізм. Він характеризується тим, що виникає звикання, а надалі психічна і фізіологічна залежність від етилового алкоголю, уживаного у виді горшки, спирту, коньяку, скроні, вин, пива й ін.

Розрізняють алкоголізм побутовий, при якому мається звикання до алкоголю, але питуща людина здатна контролювати кількість напою і навіть тимчасово припинити його вживання в невідповідних для випивки ситуаціях, і алкоголізм хронічний, при якому відзначені вище можливості втрачаються. У цих випадках міняється стійкість до алкоголю. На початкових етапах витривалість збільшується і приходиться для досягнення бажаного ефекту поступово підвищувати кількість алкоголю. Надалі витривалість знижується і сп'яніння виникає від порівняно невеликої кількості алкоголю.

Психічна залежність, що виникає в зв'язку з припиненням прийому алкоголю по тим або інших причинах, виражається пригнобленим настроєм, тривогою, занепокоєнням і страхами, а фізична — у слабості, розбитості, болях у м'язах, запамороченні, загальній пітливості, тремтінні рук і пальців і т.д.

Причини алкоголізму містять у собі, як мінімум, два фактори: з одного боку, це особливості особистості, що привертають, (конформні, незрілі, залежні, що вселяються, схильні до наслідування психопатичні особистості і невротики, з іншого боку - звичай вживати алкоголь у визначеному суспільстві, групі, середовищі і головним чином - у родині. Велике значення має вік, у якому людина почала вживати алкоголь: у молодому віці легше виникає звичка до випивки і виникає залежність від алкоголю[20].

Розрізняють просте алкогольне сп'яніння і хронічний алкоголізм. Просте алкогольне сп'яніння умовне розділяють на три ступені: легке, середнє і важке.

Таким чином, девіантне поводження, обумовлене вживанням алкоголю, морально не менш збиткове, ніж самогубство. Відомий американський психолог 3. Берн пише, що хронічний алкоголізм є самогубство навіть у тому випадку, якщо питущий вважає своє прагнення до смерті «підсвідомим» [6].

В останні роки в країні зростає кількість девіантних відхилень у поводженні людей таке трагічне захоплення і наступна хвороблива пристрасть, як наркоманія. У зв'язку з цим важливо вміти обґрунтовано підходити до цьому явищу, що особливо часто зустрічається в молодіжному середовищі. Насамперед, важливо розібратися, які ж відмітні ознаки з'являються в осіб, що вживають наркотики? Не менш актуальна також здатність виділити непрямі свідчення виробництва і прийняття саморобної згубної отрути. Отже, у єдиноборстві психолог, наркоман (початківець або безнадійно хворий) і та отрута, що губить у людину все людське і навіть життя незалежно від віку, статі, соціального стану, важливо бачити три основних ознаки:

а) наявність сильного потяга до препаратів, що містять наркотики;

б) стан наркотичного сп'яніння;

в) абсцестний синдром.

Потяг до наркотиків виникає дуже швидко, в окремих випадках навіть після разового вживання. Наркоман не завжди відразу усвідомлює те, що його волоче до наркотиків, але, чим би він не був зайнятий, думка про наркотичні засоби й одурманюючі речовини періодично і нав'язливо протягом усього дня спливає в його свідомості, і якщо досвідченим наркоманам удається ховати прояву наркотичного сп'яніння, то потяг до наркотику навіть вони сховати не здатні. Тема розмови цих людей неухильно повертається до наркотиків, при цьому в них відзначається емоційна зацікавленість, їх особа виражає задоволення, міміка і вираження очей жваві. Нерідко виникає мрійлива посмішка. Вони цілком захоплені розповідями про наркотики. Ці розмови активізують потяг [5].

Найважливішою ознакою, що вказує на вживання наркотиків, є абстистентний синдром. Навіть дуже сильні і терплячі люди з працею переносять його, настільки інтенсивні болі (можуть викликати спроби самогубства). Абстинстентний синдром виявляється тоді, коли організм людини вже не може нормально функціонувати без наркотичних засобів. Ця залежність настільки велика, що без наркотику в окремих випадках настає смерть. На відміну від наркотичного сп'яніння абстиненція тим яскравіше виражена, чим більше стаж прийому наркотиків, її прояви зв'язані з розладами психіки.

Дитячий алкоголізм і як з ним боротись

За дослідженнями Всесвітньої організації охорони здоров’я (повідомляє «Німецька хвиля») українська молодь займає перше місце у світі в рейтингу споживання алкоголю серед дітей і молоді: 40 % підлітків споживають алкогольні напої принаймні раз на місяць. Зрозуміло, що ця проблема потребує негайного вирішення. Багато громадських організацій в Україні намагаються боротися з дитячим алкоголізмом. Активну участь у цьому приймає і луганський обласний осередок Міжнародної громадської організації «Берегиня світу» (керівник – Лейда Олександрівна Лоскутова).

На засіданні круглого столу, що відбулося в Луганській обласній державній адміністрації з лідерами жіночих громадських організацій 6 лютого 2008 року і було присвячене шляхам розв’язання проблеми дитячого алкоголізму в Україні, луганська берегиня наголосила на тому, що держава повинна вдосконалити законодавчу базу, а саме:


-Штрафні санкції до суб’єктів торгівельної діяльності мають бути  значно більші за доходи від продажу алкогольних напоїв дітям. 
-Потрібна заборона реклами алкогольних напоїв на бігбордах, у теле- та радіопрограмах, доступних дітям. 
-Необхідні зміни у Законі України про психіатричну допомогу щодо ранньої діагностики та лікування алкогольної залежності у дітей.


«Ще ми повинні усвідомлювати, що треба боротися не з наслідком, а з причиною дитячого алкоголізму – у дітей забагато вільного часу, держава не забезпечує їх фізичний та моральний розвиток. Інфраструктура шкільних та студентських об’єднань не розвинута. Треба вирішити всі ці питання, для того щоб у дітей не було ні потреби, ні можливості споживати спиртні напої», – також зазначила Лейда Олександрівна на зустрічі.


За інформацією Всесвітньої організації охорони здоров\'я Україна сьогодні перебуває на першому місці серед країн світу по вживанню алкоголю дітьми. Наша країна з величезним відривом випереджає Ізраїль, який потрапив на другу позицію цього ганебного рейтингу. Відтак у нас до 40% школярів регулярно зазирають у чарку. В Ізраїлі28%. Росія, у якій пияцтво вважається національною традицією, опинилася на 15-му місці цього списку. За останні 10 років кількість звернень до лікарів із приводу дитячого алкоголізму збільшилася утричі. Більш ніж 50% дитячих отруєнь у країніалкогольні. Міжнародні організації бють на сполох, а українська влада ніби нічого не помічає.

– психолог Волинського обласного наркологічного диспансеру Інна Ковальчук. 

У нашому соціумі, де панує правовий безлад, продавати дітям десяти-дванадцяти років цигарки та спиртне, а десь на задвірках ще й наркотикивважається нормою. Якщо в європейських країнах особам до двадцяти одного року заборонено реалізовувати алкоголь, то там цього закону чітко дотримуються. Молодій особі в такій країні проблемно дістати алкоголь. Через це й не виникає там подібних проблем. У нас усім керують гроші. А де гроші, там відсутні будь-які моральні принципи та норми. Насправді нашій державі байдуже, що буде з тими дітьми.

 Назвіть мені хоч одну сферу нашого життя, якої не торкається ця проблем? каже Чому ж тоді її розвязанням має займатися лише медицина? Проблема алкоголізмуце біда загальнодержавного масштабу. У її вирішення має втрутитися кожне з наших міністерств. Подивіться, на що сьогодні перетворилися такі дитячі кафе, як «Мальвіна», «Сніжинка», «Буратіно». Зайдіть у «Сніжинку» чи «Мальвіну», куди раніше водили своїх дітей на морозиво. Сьогодні того морозива там ви не купите й навряд чи візьмете в цей заклад з собою дитину. Замість солодощів сьогодні там алкоголь і цигарки. А хто в цьому винен? Винна влада, ті депутати, які продали комусь або викупили для себе дитячі кафе. Їм не до людей. Вони думають лише про власне збагачення. А парки культури й відпочинку? Що там сьогодні? Алкоголь й шашлики!

Психологи пояснюють, що ситуацію загострює й те, що діти ніколи самі не звертаються за допомогою з подібними проблемами. Якщо дитина випиває, то зазвичай це приховується як самою дитиною (вона намагається прийти додому й відразу лягти спати, щоб її ніхто не помітив), так і батьками, які не хочуть визнавати того, що їхнє чадо може захоплюватися спиртним.

– практичний Основною проблемою алкоголіків є страхи, які не дають їм рухатися далі, а в дітей все набагато складніше. Водночас виявити у дитини схильність до спиртного на початковій стадії досить тяжко. Дитина до шістнадцяти років ще перебуває у пошуках себе. Дитяча психіка не зовсім стабільна через свою ще не сформованість аби стримувати себе. Якщо дитина спробувала алкоголь й відчула задоволення, то вона буде прагнути його ще. А якщо хтось із членів сімї вживає спиртне, тоді це дитиною сприймається як норма поведінки. Через те у неї швидко формується алкоголізм. Таких дітей є дуже багато. Ви самі бачите, як сьогодні у нас відпочивають діти. Гуляють з пивом, ром-колою, бренді-колою. В кожній нашій школі сьогодні є така група ризику, але про це чомусь прийнято мовчати.

Водночас проблема дитячого алкоголізму ще й підсилюється нашим законодавством. Більшість свого часу наші діти проводить у школі. Вчителі й вихователі сьогодні дуже обмежені у повноваженнях, порівняно з радянськими часами. Та й у очах учнів вони не мають такого авторитету, як це було раніше. Шкільний психолог та шкільний лікар також не мають права протестувати та перевірити дитину на наркозалежність без згоди її батьків.

Пияцтво, як відомо, річ ганебна, але не в нашій країні. Алкоголізм – це свого роду слов’янська традиція. Коли людина не напивається до свинячої подоби, її чомусь вважають або хворою, або не зовсім повноцінною. «Що то за козак, що не курить і не п’є?» – усталена думка пересічного українця, святкування державних та релігійних свят у якого асоціюється лише з застіллям та морем спиртного.

Головною причиною алкоголызму в нашый державы э традицыя, яка несе неабияку загрозу майбутній нації .вважає Інна Новосадлікар-нарколог у Волинській обл.. Наркологічні закони спрацьовують скрізь однаково, незалежно від того, хто пє і в якому саме напої знаходиться алкоголь. Залежність може сформуватися не лише від горілки, а й від пива, шампанського, бренді-коли, джин-тоніків. Це такий же алкоголізм і він нічим не відрізняється. Все одно рано чи пізно настає зміна напою до більш сильнішого й людина деградує. Медицина вирізняє два види алкоголізмуістинний (пянки без будь яких причин) і так званий псевдоалкоголізм (коли запої бувають лише на свята). Проте залежність в одному й іншому випадку формується за однаковими механізмами. У більшості випадків цей псевдоалкоголізм із часом переходить в істинну форму. Якщо людина хоч раз лікувалася від алкоголізму, то «вміру» вона пити вже не зможе ніколи. Або взагалі не буде вживати спиртного, або буде пити так, як раніше.Економічні труднощі, повязані з ними стреси, проблеми родинного характеру, безробіття, втрата моральних цінностейвсе це бє по дітях. Батьки багатьох, якщо не виїхали за кордон на заробітки, то так заклопотані зароблянням грошей, що не мають часу слідкувати за своїми дітьми. Дітям хочеться бути «крутими», шукаючи нових пригод та наслідуючи героїв реклами, починають долучатися до чарки.

Взагалі в нашому українському соціумі здавна було прийнято вживати алкоголь, – каже Інна Ковальчук. – Сьогодні, коли життя стало надзвичайно складним і коли світом почали правити лише гроші, нема системи цінностей, які б могли притримати людину, алкоголь стає їй ніби порятунком. Чим раніше дитина починає вживати алкоголь, тим щвидше він руйнує її світ, особистість. Одному моєму пацієнту – двадцять один. Вживати спиртне він почав лише рік тому. Всього за півроку у нього сформувалася залежність. Тепер – це абсолютно зруйнована особистість. Відсутня будь-яка мотивація, щоб стати здоровим. Два-три запої на місяць. Алкоголізм – це хвороба розуму, душі і тіла водночас. Проблема алкоголізму на сьогодні у нашій державі – це замкнене коло. Думаю, що для людей просто необхідно створити кращі умови життя, тоді проблема вживання алкоголю відпаде у великої кількості громадян, чимало з яких вживають його саме від безвиході.

Наша біда в тому, що алкоголізм в Україні молодшає з кожним роком. Сьогодні він уже з дитячим обличчям. Не розумію, як можна надіятися на те, що з підлітка, який причастився до чарки, виросте нормальна людина. А це ж майбутній будівник нашої держави! – Алкоголізм у нас дуже помолодшав, – підводить підсумок лікар-нарколог Інна Новосад. – Одному нашому пацієнтові з білою гарячкою було лише 17. він у 9 спробував спиртне а в 14 почав зловживати. а у 17 став 100% сформованим алкоголіком. Є сімї в яких батьки споюють і 5-ти річних дітей. І найстрашніше те, що це мало-кого хвилює…

Проблемі порушеної поведінки дітей і підлітків приділяють увагу спеціалісти в галузі педагогіки, психології, соціології, права, дитячої і підліткової психіатрії. Це зумовлено великим діапазоном вираженості поведінкових розладів, високою частотою їх появи, непосильними для дітей та підлітків труднощами їх навчальної та соціальної адаптації. Зокрема, спектр проблем, пов’язаних із зловживанням молоддю алкогольними напоями у широкому соціальному контексті можна віднести до проблеми девіантної поведінки, тобто до ненормативної поведінки особистості в суспільстві.
Останніми роками найбільш серйозною тенденцією в зловживанні алкоголем є швидке зростання вживання молоддю слабоалкогольних напоїв. Особливої уваги у розв’язанні цієї проблеми потребує дослідження соціально-психологічних чинників. Саме вивчення проблеми соціально-психологічних причин поширення пияцтва в молодіжному середовищі в теперішній час вважати надзвичайно актуальним завданням як у теоретичному, так і в практичному вимірах. Це явище є досить розповсюдженим, але, на жаль, суспільство належним чином не усвідомлює його небезпеки для сучасності та майбутнього української держави і українського суспільства.

Складна соціально-економічна ситуація, що спостерігається в Україні, зумовлює негативні тенденції, серед яких не останнє місце займає зростання зловживання не тільки алкоголем, а й наркотичними речовинами. Поширення серед дітей, підлітків та молоді таких небезпечних явищ становить загрозу для здоров’я. У зв’язку з цим є надзвичайно актуальними проведення заходів, спрямованих на запобігання подальшому зростанню алкоголізму, й розроблення ефективних стратегій подолання залежностей.
Більшість учених вважають, що виникнення потягу до алкоголю пов’язано перш за все із соціальними чинниками, з умовами життя людини (Н.Ю. Максимова, І.П. Лисенко та ін. Історію розвитку вашого суспільства протягом останніх поколінь навряд чи можна назвати благополучною, позбавленою стресогенних чинників, що впливають на психічний стан людей У свою чергу, рівень напруженості в суспільстві тісно пов’язаний із кількістю вживання алкоголю.
Алкоголізм розглядався багатьма вченими як форма втечі від житейських негараздів і конфліктів, від узагальненої стандартизації регламентації, запрограмованості життя у сучасному світі. Так, на думку Н.Ю. Максимової та інших дослідників, невпевненість у завтрашньому дні, гострі соціальні конфлікти, необхідність вимушено змінювати спосіб життя або місце проживання, розуміння, що жити так, як живуть, далі неможливо, і в той же час неспроможність будь-що змінити через жорстку регламентованість дій суспільством, є потужними факторами, які штовхають людей до вживання психотропних речовин.
Чинники які каталізують алкоголізм є передусім:
-    соціальна криза, деформації соціокультурної сфери;
-    вплив гірших зразків молодіжної російськомовної та англомовної субкультури;
-    доступність психотропних і токсичних речовин;
середовище, яке нейтрально або прихильно ставиться до споживання алкоголю (так чинять усі). Всі зазначені вище чинники мають – психологічні витоки.
Підлітковий та юнацький вік розглядають як один із найбільш небезпечних щодо формування девіантного й делінквентного розвитку особистості. Підлітки продовжують становити частину населення країни з найвищим ступенем кримінального ризику.
Розвиток адиктивних потреб, як правило, починається саме в підлітковому і ранньому юнацькому віці й згодом набуває у багатьох людей стійких форм. Так, наприклад, за даними Ф.Г. Кутова,серед дорослих які зловживають алкоголем, 31,8 % почали вживати його до 10 років, 64,4% – в 11-15 років, 3,8% – у 16 – 18 років.
Мотиви підліткового пияцтва передусім пов’язані з психічним експериментуванням підлітків, пошуком нових, незвичайних відчуттів і переживань.
На думку багатьох учених, головними чинниками виникнення у неповнолітніх потреби у вживанні алкогольних напоїв є вікові особливості і несприятлива мікросоціальна ситуація розвитку.
Ще одним сильним мотивом може бути прагнення підлітка не відставати від друзів, бажання ввійти в яке не будь угруповання. Крім того, причиною прилучення підлітка до алкоголю може стати його бажання позбутися внутрішньої напруги й занепокоєння, відійти таким чином від проблем, чи навпаки, – знайти спосіб їм протистояти.
У силу вікових характеристик особистості яка формується причини всіх проявів девіантної поведінки у підлітків єдині. Правопорушення, алкоголізм, наркоманія та токсикоманія, афективні та невротичні розлади, – усе це ланки одного ланцюга.
Мотиви прилучення до вживання алкоголю можуть бути найрізноманітнішими. Так, Є.П. Ільїн, Н.Ю. Максимова основними мотивами, що діють більш ніж у третині випадків вважають традиції та звичаї дотримання яких є засобом включення до референтної групи.
Інший могутній чинник впливу – уявлення про те, що спиртне – символ зрілості й дорослості. Крім того, вживання алкоголю може бути реакцією підлітка на відчуття тривоги й самотності. У таких випадках алкоголь допомагає підліткові звільнитися від почуття невпевненості в собі незручності, а може виступити також і формою протесту проти батьків і суспільства загалом. Саме явища психологічної кризи в період пубертату зумовлюють збільшення частоти поведінкових порушень і, зокрема, спроби вживати алкоголь. Їх домінантою є виражена опозиційність у стосунках з вчителями і вихователями, батьками, однокласниками. Найбільшою масивністю відзначаються малодиференційовані реакції активного протесту, що виражались у вчинках «на зло».
Подібні реакції підлітків є найпоширенішим способом психологічного захисту особистості. Проте, слід мати на увазі, що природний характер таких психозахисних дій у пубертатному періоді може зафіксуватись і позначитись у подальшому житті вже дорослої людини. Як правило, у постпубертатному періоді психологічне і педагогічне вивчення особистості юнаків дає можливість виявити залишкові явища поведінкової девіантності. Їх закріпленню сприяють негативні впливи мікросередовища, зокрема, неадекватність виховних дій підвищена конфліктність стосунків у сім’ї.
Все це працює на вироблення у таких підлітків «агресивно-захисного стилю поведінки», що виявлятиметься у дорослому віці, як правило у періодах підвищеної чутливості до неадекватних, подразників, життєвих криз.
До негативних впливів належать:
-    дисгармонійний перебіг періоду статевого дозрівання;
-    психічне, зокрема навчальне і фізичне перевантаження;
-    важкі соматогенії;
-    повторні черепно – мозкові травми незалежно від ступеня їх тяжкості.
Під впливом зазначених чинників підлітки, які до цього періоду характеризувалися, наприклад педагогічною занедбаністю, на етапі негативної фази пубертату переживають значне зниження своїх пізнавальних можливостей. Здобуті раніше знання, вміння і навички виявляються в значно меншому обсязі, ніж вони були засвоєні до початку пубертатного періоду. Ускладнюється їх актуалізація у навчальному процесі. При цьому інтелектуальні потенції підлітків залишаються збереженими.
Причиною такого явища є розлади емоцій, почуттів і настроїв що корелюють з поведінковими порушеннями посідаючи значне місце у клінічній картині підлітків з астеногіпердинамічним варіантом неврозоподібних псевдоневрастенічннх станів резидуально – органічного ґенезу.
Прогноз і сутність соціальної адаптації підлітків з психопатоподібним станом резидуально-органічного генезу на цьому етапі залежить від клінічної форми і типу перебігу, умов виховання і міри впливу асоціального оточення, повторних екзогенно – органічних шкідливостей, адекватності і своєчасності лікувально-педагогічної корекції.
Розлади настрою набувають вигляду дистимій. При цьому явища вираженої педагогічної занедбаності спостерігаються рідше ніж у підлітків з астеногіпердинамічним синдромом.
Слід мати на увазі, що реакції гіперкомпенсації, пов’язані з імітацією невластивих підліткам з астенодинамічним синдромом девіантних виявів, мають характер зовнішнього наслідування жестів, манери триматися або грубіянити. У цьому виявляється психологічний захист цих учнів, що з одного боку, намагаються адаптуватися до чужого їм і, крім того, небезпечного оточення, а з другого – компенсувати почуття власної неповноцінності.
Педагогічним показником нетривалості зовнішнього характеру таких реакцій є те, що із зміною оточення вони суттєво слабнуть аж до повного їх зникнення, а з поверненням у відповідні умови – відтворюються знову. Саме тому у  педагогічному аналізі і оцінці поведінки  підлітків з астенодинамічним синдромом слід враховувати як домінуючу особливість фактор оточення, що зумовлює їх поведінкові розлади – реакцію психологічного захисту від неадекватних умов життя.

Профілактична робота із дітьми схильними до алкоголізму

11.12.2009 | Категорія: Прогрес

Закладки:|

I. Етап профілактичної роботи – робота безпосередньо з дітьми у навчальних закладах усіх рівнів. Це лекції, бесіди, відеоуроки в малих групах, де легше встановити контакт з підлітками.
Використовуються відеофільми з місцевим матеріалом, розповіді пацієнтів, записи на аудіокасетах. Педагоги-вихователі відділення давно вже відмовилися від виконання масових заходів, оскільки вони виявились малоефективними.
II. Наступний етап профілактичної роботи – це забезпечення батьків інформацією про негативний вплив на дитину алкоголю, а також рекомендації про те, як розпізнати початок алкоголезалежності у дитини. Розроблено спеціальні пам’ятки для батьків.
III. Головним етапом профілактичної роботи є проведення спеціалізованих методичних семінарів для педагогічних навчальних закладів, співробітників військкоматів, міліції, лікарів. З цією метою готуються методичні матеріали з урахуванням специфіки інформації для того чи того колективу.

Профілактична робота має свою специфіку, до неї залучаються діти та їхні родичі для роботи у психотерапевтичних групах. Спільно з обласним комітетом по телебаченню і радіомовленню та незалежними телерадіокомпаніями створюються профілактичні телепередачі, відеофільми про шкоду алкоголю
Як результат пошуку нових форм і методів роботи організуються мобільні бригади, до складу яких входять лікарі, педагоги, психологи, медсестри. Такі бригади виїздять до навчальних закладів (шкіл-інтернатів, училищ, ліцеїв, гімназій, технікумів, шкіл). Робота проводиться за комплексною програмою, яка включає: профілактичні бесіди і лекції у групах; перегляд та обговорення відеофільму «Ще не пізно«, знятого на місцевому матеріалі; семінари для вчителів; медичний огляд «груп ризику», попередньо виявлених психологами; профілактичний огляд учнів; надання методичної допомоги, анкетування і тестування, індивідуальна
робота з учнями.
Профілактична робота не позбавлена проблем. Не всі навчальні заклади охоче дозволяють (деякі зовсім не дозволяють) працювати профілактичним бригадам. Одні бояться розголосу, хоча робота ведеться конфіденційно, інші категорично стверджують, що у них немає «груп ризику». Цим керівники шкіл завдають величезної шкоди дітям, які потребують профілактичної допомоги.
Лікувально-реабілітаційний напрям здійснюється уже безпосередньо на базі лікувально-профілактичного центру. Він також складається з 2-х етапів. Перший – це робота лікаря-наркалога, який здійснює дезінтоксикаційну, загально зміцнювальну, стимулюючу терапії у поєднанні з вилученням токсичних речовин.
На другому етапі йде відновлення порушених функцій за участю психолога. Він проводить психологічну діагностику особливостей особистості дитини, прогнозує хід залежності і дає рекомендації щодо змін моделей поведінки.
На всіх етапах комбінуються медикаментозні і немедикаментозні методи, які підбираються індивідуально.
Дуже важливим елементом роботи є те, що впровадження особистісно зорієнтованої реконструктивної пси¬хотерапії в індивідуальних і групових формах проводиться не тільки з неповнолітніми, але і з їхніми родичами і близькими також.
Мають свої особливості і застосування медикаментозних препаратів, при побічній дії яких можливі ускладнення, розвиток толерантності чи звикання до них, а також алергійні реакції. Зазвичай, лікарська терапія у підлітків обмежена наявністю різноманітних соматичних протипоказань, а саме: порушені, функції печінки, різних уражень серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту, підшлункової залози. Обмежуючими моментами медикаментозного лікування підлітків є віковий фактор (молодий організм, що розвивається), індивідуальна непереносимість, періодичний дефіцит ряду препаратів. Тому при лікуванні застосовуються чергування медикаментозної терапії з фітотерапією, упровадження нових організованих форм медичної допомоги, які підвищуть якість та ефективність лікувального процесу, реабілітаційні програми без застосування лікарських препаратів (рефлексотерапія, зокрема Су Джок терапія; аутогемовізуальна рефлексотерапія; фітотерапія; оксигенотерапія; психотерапія; внутрішньовенна і черезкшіряна лазеротерапія). Широко використовуються фізіотерапевтичні методи лікування.
Досвід свідчить про реальні можливості та доконечну потребу у проведенні роботи з профілактики алкоголезалежності серед неповнолітніх, а також про загальну потребу у збільшенні штатів лікувально-профілактичних центрів та придбанні портативної відеотехніки, транспортних засобів тощо.
Є помічники – обласний центр соціальної допомоги молоді, відділи освіти, професійно-технічної освіти, служби у справах неповнолітніх, православна церква.
Викристалізувались і проблеми, які можна і треба вирішувати.
Педагогічним колективам середніх навчальних закладів слід суттєво активізувати просвітницьку роботу з батьками. Явно недостатня робота у школах та інших навчальних закладах по виявленню учнів, які епізодично вживають алкогольні напої.
Потребує уваги шкільна молодь, серед якої вживання алкоголю є досить поширеною.
Потребують рішучішого адміністративного впливу навчальні заклади, які відмовляються від профілактичної роботи, мотивуючи відсутністю підлітків, які вживають алкоголь.
Зважаючи на зростання бродяжництва, різке збільшення «дітей вулиці«, потреба у закладах зростатиме. Отже, необхідність активізації такої роботи – це загальна проблема сьогодення.

Робота психолога з дітьми схильними до алкоголізму.

29.12.2009 | Категорія: Прогрес

Закладки:|
  1   2   3   4


Учебный материал
© nashaucheba.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации