Учебное пособие - Организация научных исследований - файл n1.doc

приобрести
Учебное пособие - Организация научных исследований
скачать (2308 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc2308kb.01.06.2012 11:05скачать
Победи орков

Доступно в Google Play

n1.doc

1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17

в.5.Отчет о научно-исследовательской работе



Исполнение научно-исследовательской работы (НИР) оформляется составлением отчёта, содержание и оформление которого определяют специальным государственным стандартом. Материал, который отбирается для включения в отчет, должен быть обработан и систематизирован. Не следует без надобности включать в отчет сведения, взятые из опубликованных работ, отчетов о НИР и других подобных источников.

Общими требованиями к отчету о НИР является четкая структура, логическая последовательность изложения материала, уверенность аргументации, краткость и точность формулировок, которые исключают возможность субъективного и неоднозначного толкования. Изложенные в отчете результаты работы должны быть подкреплены системой доказательств, экспериментально проверены, а выводы обоснованными и конкретными.

Структура отчета о НИР включает: титульный лист, реферат; список сокращений, символов и специальных терминов; основную часть; список литературы; приложения; содержание.

Титульный лист отчета о НИР содержи реквизиты организации, в которой проводились исследования, фамилия автора-исполнителя и реквизиты утверждения отчета.

Реферат содержит короткую информацию о проведении НИР. В нём указываются сведения об объёме отчета, количество и характер иллюстраций, таблиц, язык, которым он составлен, перечень ключевых слов, текст реферата.

Сведения о количестве иллюстраций сопровождаются указаниями об их характере: схемы, таблицы, фотографии, чертежи.

Перечень ключевых слов характеризует основное содержание отчета. Перечень включает от 5 до 15 ключевых слов, напечатанных в ряд через запятые. Ключевые слова приводятся в именительном падеже.

Под ключевым словом понимают слово (существительное) или словосочетание (с существительным), которое выражает отдельное понятие, существенное для раскрытия содержания текста. Ключевые слова и совокупности должны помимо контекста давать достаточно полное представление о содержании отчета. Например, в реферате к отчету по теме «Интеграционные процессы в системе хозяйственного учета» ключевыми словами могут быть: «Интеграция, учет, метод, Элементы, методология, машинограммы».

После ключевых слов в реферате освещаются суть сделанной работы и методы исследования, конкретные данные о проведенном исследовании и короткие выводы о полученных результатах.

Назначение реферата состоит в информировании научного руководства о сделанной НИР.

Перечень сокращений, символов и специальных терминов приводится в отчете в тех случаях, когда они не общепринятые, общее их количество составляет более 20 и каждое из них повторяется в тексте не менее 3 – 5 раз.

Сокращения, символы и термины размещают в перечне столбиком, где слева указывают сокращения (символ, спец. термин), справа – его подробное описание. В случаях, когда в отчете количество сокращений, символов, терминов составляет менее чем 20 и каждое из них повторяется в тексте не более 3 – 5 раз, подробное описание их приводится в виде сноски, примечания при первом упоминании в отчете или непосредственно в тексте (в скобках).

Основная часть отчета о НИР включает такие разделы: введение вместе с аналитическим обозрением состояния проблемы исследования и обоснованием выбранного направления НИР; разделы отчета – отображают методику, содержание и результаты проведенной работы; выводы.

В введении дается короткая характеристика современного состояния научной (экономической) проблемы (вопроса), которой посвящена работа, а также цель работы, формулируется новизна и актуальность описываемой работы и обосновывается потребность её проведения. Кроме того, освещается аналитической обозрение, (стояние вопроса), обосновывается выбранное направление работы.

В аналитическом обозрении полно и систематизировано освещается состояние темы исследования. Содержание аналитического обозрения должно давать возможность объективно оценить научный уровень работы, правильность выбора пути и поисков достижения поставленной цели эффективности работы в целом.

Предметом анализа в обозрении являются новые идеи и проблемы, возможные подходы в их решении, результаты предыдущих исследований по выбранной теме и смежным вопросам, данные экономического характера, возможные пути решения задания, которое стоит пред исполнителем НИР.

Следует избегать повторения данных, которые содержаться в исходных документах, и выбирать только тот материал, который непосредственно касается исследуемой темы. Спорные сведения, которые содержаться в разных исходных документах, анализируют и оценивают с особой тщательностью. Они подлежат взаимной проверке, логическому анализу, сопоставлению с другими источниками информации.

В обосновании выбранного направления работы следует привести преимущества этого направления исследования, как с научной, так и с практической точки зрения. Обоснование выбранного направления НИР и рабочая гипотеза должны опираться на рекомендации, которые содержаться в аналитическом обозрении, с учетом конкретных условий проведения НИР.

Обоснование выбранного направления работы не следует заменять доказательством целесообразности выполнения работы по этой теме, так как для этого предусмотрены другие структурные части научного отчета.

В разделах отчета излагают в подробностях и последовательно отчет о проведенной НИР и описывают все промежуточные и конечные результаты, в том числе и негативные. Если отчет является заключительным, и при этом составлялись промежуточные отчеты, в этих разделах коротко излагают основные результаты исследования, отраженные в промежуточных отчетах.

Методику исследования анализируют в подробностях, с обоснованием ее выбора или разработки. Если в работе применялись общепринятые (общеизвестные) методы, их описывать в подробностях не имеет смысла. При этом делают ссылки на соответственные источники документальной информации.

В разделе, посвященном описанию экспериментов, указывается цель и излагается программа конкретной апробации, и её содержание, их суть, оценивается точность и достоверность приобретённых данных по сравнению с теоретическими данными.

Разделы отчета заканчиваются обобщением результатов исследования и описанием их возможного применения. Полученные в процессе работы математические зависимости рекомендуется иллюстрировать примерами конкретного расчета.

Вывод содержит оценку результатов работы, пути и цель их дальнейшего исследования или мотивируется нецелесообразность её продолжения. Если отчет отображает прикладное исследование, то в выводе делается оценка экономической и социальной эффективности, которая может быть получена при использовании результатов работы. В тех отчетах, где определить экономическую эффективность невозможно, указывается народнохозяйственная, научная, социальная ценность результатов работы.

Выводы заканчиваются обобщением результатов научных исследований:

- получение новых научных данных об экономических процессах;

- разработка научных основ новых методов и принципов исследования;

- определение качественных и количественных характеристик объектов исследования;

- составление технических заданий на проектно-конструкторские разработки.

Если при завершении работы получены негативные результаты, это указывается в выводах (в чем не подтверждены гипотезы, поставленные на исследование, и их вероятность).

В приложения включают такой вспомогательный материал:

- промежуточные аналитические таблицы и расчеты;

- собранные цифровые данные о работе исследуемых предприятий;

- первичные документы по учету хозяйственной деятельности, которые применяются и рекомендуются, машинограммы, аналитические расчеты, обоснование предложений, которые содержатся в отчете;

- методические рекомендации, инструкции, положения по менеджменту и маркетингу в условиях рыночных отношений;

- описание отдельных решений, полученных в ходе проведения исследований;

- расчет эффективности результатов проведенного исследования;

- иллюстрации вспомогательного характера и др.

если результаты НИР (этапа) рассматривались или докладывались на научном семинаре или конференции, направлялись на конкурсы и были поощрены, в дополнение к отчету о НИР включают копии соответственных решений.

Это касается также студенческих научных работ, которые докладывают на научных студенческих конференциях, заседаниях проблемных групп и кружков студенческого научного товарищества, направляют на конкурсы, олимпиады и др.

Рубрикация отчета предусматривает разделение текста на разделы, подразделы (параграфы) и пункты, которые нумеруют арабскими цифрами в пределах всего отчета. «Ведение» и «выводы» нумеруют как разделы. После номера раздела ставится точка.

Параграфы (подразделы) следует нумеровать арабскими цифрами в пределах каждого раздела. Номер параграфа должен состоять из номера раздела и номера параграфа, отделенных точкой. В конце номера параграфа также ставят точку, например: 1.2. (второй параграф первого раздела), 2.1. (первый параграф второго раздела).

Пункты нумеруют арабскими цифрами в пределах каждого параграфа. Номер пункта должен состоять из номеров разделов параграфа и пункта, разделённых точками. В конце номера пункта также ставят точку, например: 3.1.4. (четвертый пункт первого параграфа третьего раздела).

Разделы, которые отображают методику, содержание и результаты НИР, и параграфы (подразделы) должны иметь содержательные заголовки. Заголовки разделов печатаются большими буквами, заголовки параграфов – маленькими (кроме первой большой). Если заголовок состоит из двух или более предложений, их разделяют точкой. В конце заголовка точку не ставят. Подчеркивать заголовки и переносить слова в заголовках не допускается.

Номер соответственного раздела или параграфа ставится в начале заголовка, номер пункта – в начале первого ряда абзаца, которым начинается соответственный пункт. Цифра, которая указывает номер пункта, не должна выступать за пределы абзаца.

Расстояние между заголовком и следующим текстом должна равняться трем межстрочным интервалам, расстояние между заголовком и последним предложением предыдущего текста – четырем межстрочным интервалам.

Нумерация страниц должна быть повсеместной, включая иллюстрации и приложения: первой страницей является титульный лист, второй – реферат, третьей – содержание. Порядковый номер страницы проставляют арабскими цифрами в правом верхнем углу без точки и подчеркивания. На странице 1 (титульный лист) номер страницы не ставят.

Если в отчете содержаться рисунки и таблицы, которые размещаются на отдельных листах, их необходимо включать в общую нумерацию. Если рисунок или таблица размещены на листе формата А4, их следует считать за одну страницу. Приложения и список литературы необходимо включать в повсеместную нумерацию.

В содержании последовательно приводят заголовки разделов, параграфов и приложений, указывают номера страниц, на которых они размещены. Содержание должно включать в себя все заголовки, которые есть в отчете.

Иллюстрации, помещенные в отчете должны соответствовать содержанию отчета, количество их определяется сложностью изложенных вопросов, которые требуют детализации, придания тексту четкости и конкретности. Иллюстрации готовят так, чтобы их можно было качественно репродуктировать.

В экземпляре отчета (диссертации), предусмотренном для микрофильмирования, применяют только штрихованные рисунки и оригиналы фотографий. Электрографические копии фотографий включать в экземпляр отчета, предусмотренный для микрофильмирования, не следует.

Все иллюстрации (графики, схемы и др.) называются рисунками, которые нумеруют последовательно в пределах раздела арабскими цифрами. Номер рисунка должен состоять из номера раздела и порядкового номера рисунка, разделенных точкой, например, «рис. 2.3» (третий рисунок второго раздела). При ссылке на рисунок следует указывать его полный номер, например (рис. 2.3). Повторные ссылки на рисунок следует давать с сокращенным словом «смотри», например (см. рис. 2.3).

Когда в отчете только одна таблица, то её не нумеруют и слово «таблица» не пишут.

Если в разделе повторяется и составляется из одного слова, то его допускается заменять кавычками. Если текст повторяется и состоит из двух или более слов, то при первом повторении его заменяют словами «то же самое», а далее – кавычками. Ставить кавычки вместо повторения цифр, марок, знаков, кодов, математических и химических символом не допускается. Если цифровые данные в каком-либо ряде таблицы не приводятся, то в нем ставят прочерк.

Рисунки следует размещать сразу после ссылки на них в тексте отчета. Если отчет составляется из небольшого количества страниц и большого количества рисунков, их допускается размещать по порядку номеров в конце отчета. Рисунки следует размещать так, чтобы их можно было рассматривать без возврата отчета, а если это невозможно, то возвращать по часовой стрелке. Каждый рисунок должен сопровождать содержательный заголовок. Заголовок пишут или печатают на машине (компьютере) под рисунком в один ряд с номером. Надписи на рисунках исполняют чертёжным шрифтом.

Таблицы в отчете размещают для группировки цифровых данных о работе предприятия, а также обобщения другой экономической информации. Их оформляют в соответствии со схемой на рисунке. Таким образом, таблицы следует составлять в отчете о НИР с применением знаний, полученных при изучении статистики.

Каждая таблица (табл. 10.1) должна иметь содержательный заголовок, который размещают под словом «таблица» над соответственной её формой.

Слово «таблица» и заголовок начинают с большой буквы. Подчеркивать заголовок не рекомендуется.

Заголовки колонок таблицы должны начинаться с больших букв, подзаголовки – с маленьких. Делить головку таблицы по диагонали не допускается: Колонку «№ по пор.» в таблицу включать не следует.

Таблицу необходимо размещать после первого упоминания о ней в тексте. Если содержит небольшое количество страниц текста и большое количество таблиц, допускается размещать таблицы по порядку номеров в конце текста
Таблица 10.1.Выполнение плана производства обуви


Цех

Количество пар

Отклонение от плана

план

факт

количество

%

1

2

3

4

5

№1

500

515

+15

+3

№2

400

404

+4

+1

№3

600

540

-60

-10

Всего

1500

1459

-46

-3


Лучше всего их расположить так, чтобы можно было читать без возвращения отчета аналогично порядка размещения рисунков.

При перенесении таблицы на следующую страницу отчета головка таблицы повторяется и над ней пишут слова «Продолжение табл. 3.4». если головка таблицы большая, допускается её не повторять; в этом случае нумеруют колонки и повторяют их нумерацию на следующей странице.

Формулы в отчете о НИР должны иметь одну размерность. В эксплуатации символов и числовых коэффициентов следует подавать непосредственно под той формулой в той последовательности, в которой они представлены в формуле. Значение каждого символа числового коэффициента необходимо давать с новой строчки.

Первый ряд эксплуатации начинают со слова «где», двоеточие после него не ставиться.

Формулы, на которые есть ссылки в тексте, нумеруют в пределах раздела арабскими цифрами. Номер формулы должен состоять из номера раздела и порядкового номера формулы, разделенных точкой, например: «2.2» - (вторая формула второго раздела). Номер формулы следует заключать в скобки и размещать на правом поле, на уровне нижнего ряда формулы, к которой он относится. При ссылке в тексте на формулу необходимо указывать её полный номер в скобках, например: «В формуле (2.2)».

Ссылки в тексте на библиографические источники следует подавать, указывая порядковый номер по списку литературы, взятый в квадратные скобки.

В случае необходимости ссылаются на стандарты, технические условия, инструкции и другие необходимые документы, на документ в целом или на его разделы, указывая наименование документа, номера и названия раздела. Ссылки на источники документальной информации даётся не только на порядковый номер, а и на конкретные страницы. Этого правила необходимо придерживаться во всех случаях применения чужого текста, цифровых данных и др., а также использовании цитат авторов других произведений.

Приложения оформляются как продолжение отчета на следующих его страницах или в виде отдельного тома (книги). Каждое приложение начинают с новой страницы: в правом верхнем углу печатают слово «Приложение» с большой буквы. Приложение должно иметь тематический (содержательный) заголовок. Если в отчете есть два или более приложения, их нумеруют последовательно арабскими цифрами (без знака №), например: «Приложение 1». В тех случаях, когда приложения оформлены отдельным томом (книгой), на титульном листе под названием отчет печатают слово «Приложения».

Текст каждого приложения в случае необходимости может быть разделен на подразделы и пункты, нумеруют их арабскими цифрами в пределах каждого приложения, например: «Прил. 1.2.3» (третий пункт второго раздела, первого приложения).

Рисунки, таблицы и формулы, которые размещаются в приложении, нумеруются арабскими цифрами в пределах каждого приложения, например: «Рис. Прил. 1.2»; «Табл. Прил.2.3».

Изложенный порядок составления отчетов о НИР, который касается оформления, распространяется на все виды НИР, а также используется студентами экономических вузов при выполнении практических заданий по научным дисциплинам.


Приложение Г

ЗАКОН УКРАЇНИ “ПРО НАУКОВУ І НАУКОВО-ТЕХНИЧНУ ДІЯЛЬНІСТЬ (Відомості Верховної Ради (ВВР}, 1992, № 12, ст. 165)

(Вводиться в дію Постановою ВР № 1978—XII (1978—12) від 13.12.91, ВВР, 1992, № 12, ст. 166)

(Із змінами, внесеними згідно з Декретами № 12—92 від 26.12.92, ВВР, 1993, № 10, ст. 76 № 23—92 від 31.12.92, ВВР, 1993, № 11, ст. 93 № 15—93 від 19.02.93, ВВР, 1993, № 17, ст. 184

Законами

№ 183/94—ВР від 23.09.94, ВВР, 1994, № 41, ст. 376 № 75/95—ВР від 28.02.95, ВВР, 1995, № 13, ст. 85 № 498/95—ВР від 22.12.95, ВВР, 1996, № 3, ст. 11 № 608/96—ВР від 17.12.96, ВВР, 1997, № 8, ст. 62)

(В редакції Закону № 284—XIV (284—14) від 01.12.98, ВВР, 1999, № 2—3, ст. 20) 158 Додаток 2

(Із змінами, внесеними згідно із Законами № 1646—III (1646—14) від 06.04.2000, ВВР, 2000, № 28, ст. 223

№ 2905—III (2905—14) від 20.12.2001, ВВР, 2002, № 12—13, ст. 92

№ 3065—III (3065—14) від 07.02.2002, ВВР, 2002, № ЗО, ст. 205

№ 380—IV (380—15) від 26.12.2002, ВВР, 2003, № 10—11, ст. 86 № 581—IV (581—15) від 20.02.2003, ВВР, 2003, № 24, ст. 158 № 860—IV (860—15) від 22.05.2003, ВВР, 2003, № 37, ст. 300 № 1096— IV (1096—15) від 10.07.2003 № 1316—IV (1316—15) від 20.11.2003 № 1344—IV (1344—15) від 27.11.2003 № 1377—IV (1377—15) від 11.12.2003)

(У тексті Закону слова «Міністерство економіки Ук­раїни» в усіх відмінках замінено словами «центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики» у відповідному відмінку згідно із Законом № 860—IV (860—15) від 22.05.2003)

Цей Закон визначає правові, організаційні та фінан­сові засади функціонування і розвитку науково-техніч­ної сфери, створює умови для наукової і науково-техніч­ної діяльності, забезпечення потреб суспільства і держа­ви у технологічному розвитку.

Розвиток науки І техніки є визначальним фактором прогресу суспільства, підвищення добробуту його чле­нів, їх духовного та інтелектуального зростання. Цим зу­мовлена необхідність пріоритетної державної підтримки розвитку науки як джерела економічного зростання і не­від'ємної складової національної культури та освіти, створення умов для реалізації інтелектуального потенці­алу громадян у сфері наукової і науково-технічної діяль­ності, цілеспрямованої політики у забезпеченні викорис­тання досягнень вітчизняної та світової науки і техніки для задоволення соціальних, економічних, культурних та інших потреб.

РОЗДІЛ І

Загальні положення

Стаття 1. Основні терміни та їх визначення

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

наукова діяльність — інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань. Основними її формами є фундаментальні та прикладні наукові дослідження;

науково-технічна діяльність — інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань у всіх галузях техніки і технологій. її основними формами (видами) є науково-дослідні, дослідно-конструкторські, проектно-конструкторські, технологічні, пошукові та проектно-пошукові роботи, виготовлення дослідних зразків або партій науково-технічної продукції, а також інші роботи, пов'язані з доведенням наукових і науково-технічних знань до стадії практичного їх використання;

науково-педагогічна діяльність — педагогічна діяльність у вищих навчальних закладах та закладах після — дипломної освіти III—IV рівнів акредитації, пов'язана з науковою та (або) науково-технічною діяльністю; (Статтю 1 доповнено абзацом четвертим згідно із Законом № 1646—III (1646—14) від 06.04.2000)

науково-організаційна діяльність — діяльність, що спрямована на методичне, організаційне забезпечення та координацію наукової, науково-технічної та науково-педагогічної діяльності; (Статтю 1 доповнено абзацом п'ятим згідно із Законом № 1646—III (1646—14) від 06.04.2000)

фундаментальні наукові дослідження — наукова теоретична та (або) експериментальна діяльність, спрямована на одержання нових знань про закономірності розвитку природи, суспільства, людини, їх взаємозв'язку;

прикладні наукові дослідження — наукова і науково-технічна діяльність, спрямована на одержання і використання знань для практичних цілей;

вчений — фізична особа (громадянин України, іноземець або особа без громадянства), яка має повну вищу освіту та проводить фундаментальні та (або) прикладні наукові дослідження і отримує наукові та (або) науково-технічні результати; (Абзац восьмий статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1646—III (1646—14) від 06.04.2000, № 1316—IV (1316—15) від 20.11.2003)

молодий вчений — вчений віком до 35 років; (Статтю 1 доповнено абзацом дев'ятим згідно із Законом № 581— IV (581—15) від 20.02.2003)

науковий працівник — вчений, який за основним місцем роботи та відповідно до трудового договору (контракту) професійно займається науковою, науково-технічною, науково-організаційною або науково-педагогічною діяльністю та має відповідну кваліфікацію незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання, підтверджену результатами атестації; (Абзац дев'ятий статті 1 в редакції Закону № 1646—III (1646—14) від 06.04.2000)

науково-педагогічний працівник — вчений, який за основним місцем роботи займається професійно педагогічною та науковою або науково-технічною діяльністю у вищих навчальних закладах та закладах післядипломноі освіти III—IV рівнів акредитації; (Статтю 1 доповнено абзацом десятим згідно із Законом № 1646—III (1646—14) від 06.04.2000)

науково-дослідна (науково-технічна) установа (далі — наукова установа) — юридична особа незалежно від форми власності, що створена в установленому законодавством порядку, для якої наукова або науково-технічна діяльність є основною і становить понад 70 відсотків загального річного обсягу виконаних робіт;

наукова робота — дослідження з метою одержання наукового результату;

науковий результат — нове знання, одержане в процесі фундаментальних або прикладних наукових досліджень та зафіксоване на носіях наукової інформації у формі звіту, наукової праці, наукової доповіді, наукового повідомлення про науково-дослідну роботу, монографічного дослідження, наукового відкриття тощо;

науково-прикладний результат — нове конструктивне чи технологічне рішення, експериментальний зразок, закінчене випробування, розробка, яка впроваджена або може бути впроваджена у суспільну практику. Науково-прикладний результат може бути у формі звіту, ескізного проекту, конструкторської або технологічної документації на науково-технічну продукцію, натурного зразка тощо.

Стаття 2. Мета і завдання

Метою цього Закону є врегулювання відносин, пов'язаних з науковою і науково-технічною діяльністю, та створення умов для підвищення ефективності наукових досліджень і використання їх результатів для забезпечення розвитку усіх сфер суспільного життя.

Основними завданнями цього Закону є визначення:

правового статусу суб'єктів наукової і науково-технічної діяльності, матеріальних та моральних стимулів забезпечення престижності та зумовленої суспільними потребами пріоритетності цієї сфери людської

діяльності, залучення до неї інтелектуального потенціалу нації;

економічних, соціальних та правових гарантій наукової і науково-технічної діяльності, свободи наукової творчості;

основних цілей, напрямів та принципів державної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності;

повноважень органів державної влади щодо здійснення державного регулювання та управління у сфері наукової і науково-технічної діяльності.

Стаття.3. Законодавство України про наукову І науково-технічну діяльність

Законодавство України про наукову і науково-технічну діяльність складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у процесі здійснення такої діяльності.

РОЗДІЛ II

Правовий статус суб'єктів наукової і науково-технічної діяльності

Стаття 4. Суб'єкти наукової і науково-технічної діяльності

Суб'єктами наукової і науково-технічної діяльності є: вчені, наукові працівники, науково-педагогічні працівники, а також наукові установи, наукові організації, вищі навчальні заклади III—IV рівнів акредитації, громадські організації у науковій та науково-технічній діяльності (далі — громадські наукові організації).

Стаття.5. Вчений

Вчений є основним суб'єктом наукової і науково-технічної діяльності.

Вчений має право:

обирати форми, напрями і засоби наукової і науково-технічної діяльності відповідно до своїх інтересів, творчих можливостей та загальнолюдських цінностей;

об'єднуватися з іншими вченими в постійні або тимчасові наукові колективи для проведення спільної наукової і науково-технічної діяльності;

брати участь у конкурсах на виконання наукових досліджень, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел відповідно до законодавства України;

здобувати визнання авторства на наукові і науково-технічні результати своєї діяльності;

публікувати результати своїх досліджень або оприлюднювати їх іншим способом, у порядку, встановленому законодавством України;

брати участь у конкурсах на заміщення вакантних посад наукових і науково-педагогічних працівників;

отримувати, передавати та поширювати наукову інформацію;

здобувати державне і громадське визнання через присудження наукових ступенів, вчених звань, премій, почесних звань за внесок у розвиток науки, технологій, впровадження наукових, науково-технічних результатів у виробництво та за підготовку наукових кадрів.

Вчений при здійсненні наукової, науково-технічної та науково-педагогічної діяльності зобов'язаний:

не завдавати шкоди здоров'ю людини, її життю та довкіллю;

додержуватися етичних норм наукового співтовариства, поважати право на інтелектуальну власність.

Стаття.6. Науковий працівник

Науковий працівник може виконувати науково-дослідну, науково-педагогічну, дослідно-конструкторську, дослідно-технологічну, проектно-конструкторську, проектно-технологічну, пошукову, проектно-пошукову роботу та (або) організовувати виконання зазначених робіт у наукових установах та організаціях, вищих навчальних закладах III—IV рівнів акредитації, лабораторіях підприємств.

Науковий працівник має право:

об'єднуватись в професійні спілки, бути членом і брати участь в діяльності громадських об'єднань і політичних партій;

на мотивовану відмову брати участь в науковій (науково-технічній) діяльності, результати якої можуть мати негативні наслідки для людини, суспільства або довкілля;

на матеріальну підтримку виконуваних досліджень за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел фінансування відповідно до законодавства України;

на іменні та інші стипендії, а також премії, що встановлюються державою, юридичними та фізичними особами;

на об'єктивну оцінку своєї діяльності та отримання матеріальної винагороди відповідно до кваліфікації, наукових результатів, якості та складності виконуваної роботи, а також одержання доходу чи іншої винагороди від реалізації наукового або науково-прикладного результату своєї діяльності;

займатися викладацькою діяльністю, надавати консультативну допомогу, а також бути експертом відповідно до законодавства України;

займатися підприємницькою діяльністю відповідно до законодавства України.

Науковий працівник зобов'язаний:

провадити наукові дослідження відповідно до укладених договорів (контрактів);

представляти результати наукової і науково-технічної діяльності шляхом наукових доповідей, публікацій та захисту дисертацій; у встановленому порядку проходити атестацію на відповідність займаній посаді;

постійно підвищувати свою кваліфікацію.

Прийняття на роботу наукових працівників здійснюється на основі конкурсного відбору.

Науковий працівник не може бути примушений провадити наукові дослідження, якщо вони або їх результати викликають або можуть викликати шкідливі для здоров'я людини, її життя та довкілля наслідки, а також не може бути притягнутий до відповідальності за відмову від участі у таких дослідженнях.

Стаття.7.. Наукова установа

Наукова установа діє на підставі статуту (положення), що затверджується в установленому порядку.

Управління науковою установою здійснює її керівник.

Керівник наукової установи, як правило, обирається таємним голосуванням на зборах колективу наукових працівників на визначений статутом (положенням) наукової установи термін і затверджується власником наукової установи або уповноваженим ним органом, якщо інше не передбачено статутом (положенням) наукової установи.

Керівники структурних підрозділів наукової установи обираються на посади на конкурсних засадах у порядку, встановленому статутом (положенням) цих установ.

Стаття.8.Державні наукові установи

Державними науковими установами є наукові установи, засновані на державній власності.

Державні наукові установи створюються, реорганізуються та ліквідуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Державним науковим установам передаються в постійне користування земельні ділянки згідно із законодавством України.

Стаття 9. Права і обов'язки керівника наукової установи

Керівник наукової установи:

вирішує питання її діяльності відповідно до статутних завдань;

представляє наукову установу в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності;

відповідає за результати діяльності наукової установи перед власником або уповноваженим ним органом;

в межах своєї компетенції видає накази і розпорядження;

визначає функціональні обов'язки працівників;

призначає частину складу вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради наукової установи;

здійснює інші повноваження, передбачені статутом (положенням) наукової установи.

Керівник наукової установи щорічно звітує перед колективом наукових працівників про свою діяльність.

Стаття .10.. Вчена (наукова, науково-технічна, технічна) рада наукової установи

Вчена (наукова, науково-технічна, технічна) рада наукової установи є колегіальним дорадчим органом управління науковою і науково-технічною діяльністю наукової установи.

Кількісний склад членів вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради наукової установи визначається статутом (положенням) наукової установи. Не менш як три чверті складу вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради обирається таємним голосуванням колективу наукових працівників, а решта її членів призначається наказом керівника цієї наукової установи.

Керівник наукової установи, його заступники і вчений секретар наукової установи є членами вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради наукової установи за посадою.

З метою представництва інтересів трудового колективу до складу вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради наукової установи може входити керівник первинної профспілкової організації (профспілковий представник) наукової установи (за згодою). (Частина четверта статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1096—IV (1096—15) від 10.07.2003)

Вчена (наукова, науково-технічна, технічна) рада наукової установи:

визначає перспективні напрями наукової і науково-технічної діяльності;

здійснює наукову і науково-технічну оцінку тематики та результатів науково-дослідних робіт;

розглядає та затверджує поточні плани наукових досліджень;

затверджує теми дисертацій здобувачів та аспірантів, їх наукових керівників (консультантів);

затверджує результати атестації наукових працівників;

обирає за конкурсом на вакантні посади наукових працівників;

в межах своєї компетенції розглядає питання про присвоєння вчених звань;

вирішує інші питання діяльності наукової установи, визначені її статутом (положенням).

При науковій установі можуть створюватися спеціалізовані вчені ради для захисту дисертацій за відповідними спеціальностями у порядку, передбаченому законодавством України.

Стаття.11.. Державна атестація наукових установ

З метою оцінки ефективності діяльності наукових установ, відповідності одержуваних ними результатів державним науково-технічним пріоритетам та завданням науково-технічного розвитку, а також з метою визначення необхідності надання їм підтримки держави не менше одного разу на п'ять років провадиться державна атестація наукових установ у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Державній атестації підлягають наукові установи усіх форм власності, що внесені або претендують на внесення до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави.

Стаття 12. Державний реєстр наукових установ, яким надається підтримка держави

Для надання державної підтримки науковим установам усіх форм власності, діяльність яких має важливе значення для науки, економіки та виробництва, створюється Державний реєстр наукових установ, яким надається підтримка держави. Положення про Державний реєстр наукових установ затверджується Кабінетом Міністрів України.

Наукові установи включаються Міністерством України у справах науки і технологій до Державного реєстру наукових установ за умови проходження державної атестації.

Наукові установи, включені до Державного реєстру наукових установ:

користуються податковими пільгами відповідно до законодавства України;

не можуть змінювати наукову і науково-технічну діяльність на інші види діяльності;

зобов'язані не менш як 50 відсотків доходу від своєї діяльності спрямовувати на проведення ініціативних науково-дослідних робіт та розвиток дослідницької матеріально-технічної бази.

Наукові установи, включені до Державного реєстру наукових установ, виключаються з нього у разі недодержання ними вимог, передбачених цим Законом.

Стаття 13. Національний науковий центр

Статус національного наукового центру може бути надано науковій установі, вищому навчальному закладу IV рівня акредитації (об'єднанню наукових установ чи вищих навчальних закладів IV рівня акредитації), що проводять комплексні наукові дослідження загальнодержавного значення та мають світове визнання: своєї діяльності.

Надання і позбавлення статусу національного наукового центру здійснюються Указом Президента України за поданням Кабінету Міністрів України.

Статус та особливості діяльності національних наукових центрів визначаються Положенням про національний науковий центр, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.
Стаття 14. Державний реєстр наукових об'єктів, що становлять національне надбання

З метою збереження унікальних наукових об'єктів: колекцій, інформаційних фондів, дослідних установок та обладнання, а також заповідників і дендропарків, наукових полігонів тощо, які мають виняткове значення для української та світової науки, — створюється Державний реєстр наукових об'єктів, що становлять національне надбання.

Порядок формування і ведення Державного реєстру наукових об'єктів, що становлять національне надбання, визначається Кабінетом Міністрів України.

Рішення про віднесення наукових об'єктів до таких, що становлять національне надбання, приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства України у справах науки і технологій.

Фінансування заходів щодо утримання і збереження наукових об'єктів, які включені до Державного реєстру наукових об'єктів, що становлять національне надбання, щорічно передбачається у Державному бюджеті України.

Стаття 15. Національна академія наук України та галузеві академії наук

Національна академія наук України та галузеві академії наук — Українська академія аграрних наук, Академія медичних наук України, Академія педагогічних наук України, Академія правових наук України, Академія мистецтв України (далі — академії) є державними науковими організаціями, що засновані на державній власності.

Кошти на забезпечення діяльності академій щорічно визначаються у Державному бюджеті України окремими рядками. Фінансування академій може здійснюватися за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством України.

До складу академій можуть входити наукові установи, підприємства, організації, об'єкти соціальної сфери, що забезпечують їх діяльність.

Державне управління у сфері наукової і науково-технічної діяльності академій здійснюється згідно з законодавством "України у межах, що не порушують їхньої самоврядності у вирішенні питань статутної діяльності і свободи наукової творчості.

Самоврядність академій полягає у самостійному визначенні тематики досліджень, своєї структури, вирішенні науково-організаційних, господарських, кадрових питань, здійсненні міжнародних наукових зв'язків.

Академії виконують замовлення органів державної влади стосовно розроблення засад державної наукової і науково-технічної політики, проведення наукової експертизи проектів державних рішень і програм науково-техничної діяльності та використання коштів виділених

Академії щорічно звітують перед Кабінетом Міністрів України про результати наунауково- їм із Державного бюджету України.

Національна академія наук України — вища наукова організація України, яка організує і здійснює фундаментальні та прикладні дослідження з найважливіших проблем природничих, технічних і гуманітарних наук, а також координує здійснення фундаментальних досліджень в наукових установах та організаціях незалежно від форм власності. При Національній академії наук України створюється міжвідомча рада з координації фундаментальних досліджень в Україні (далі — рада). Положення про раду та її склад затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Галузеві академії координують, організують і проводять дослідження у відповідних галузях науки і техніки.

Держава передає академіям у безстрокове безоплатне користування без права зміни форми власності основні фонди, а також обігові кошти. Використання майна, переданого академіям, здійснюється ними відповідно до законодавства та статутів академій. Земельні ділянки надаються академіям у постійне користування або в оренду відповідно до земельного законодавства України. (Частина десята статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1377—IV (1377—15) від 11.12.2003)

Національна академія наук України здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України та свого статуту, який затверджується загальними зборами Національної академії наук України та реєструється Міністерством юстиції України. (Частина одинадцята статті 15 в редакції Закону № 3065—III (3065—14) від 07.02.2002)

Галузеві академії наук України здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України та своїх статутів, які приймаються загальними зборами академій. Статути галузевих академій наук затверджуються Кабінетом Міністрів України. (Статтю 15 доповнено частиною дванадцятою згідно із Законом № 3065—III (3065—14) від 07.02.2002)

Загальні збори Національної академії наук України та галузевих академій наук мають виключне право вибирати вчених України дійсними членами (академіками)

та членами-кореспондентами, а іноземних вчених — іноземними членами відповідних академій.

Стаття 16. Наукова і науково-технічна діяльність у системі вищої освіти

Наукова і науково-технічна діяльність є невід'ємною складовою частиною навчального процесу вищих навчальних закладів III—IV рівнів акредитації.

Наукова і науково-технічна діяльність у системі вищої освіти здійснюється відповідно до законів України «Про освіту» (1060—12), «Про вищу освіту» (2984—14) та цього Закону.

(Частина друга статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1316—IV (1316—15) від 20.11.2003)

На вищі навчальні заклади III—IV рівнів акредитації поширюються права, передбачені цим Законом для наукових установ.

Стаття 17. Громадські наукові організації

Громадські наукові організації є об'єднаннями вчених для цілеспрямованого розвитку відповідних напрямів науки, захисту фахових інтересів, взаємної координації науково-дослідної роботи, обміну досвідом.

Громадські наукові організації підлягають реєстрації та діють відповідно до законодавства про об'єднання громадян з урахуванням положень цього Закону.

Громадські наукові організації можуть створювати тимчасові наукові колективи, утворювати для виконання статутних завдань науково-дослідні, проектно-конструкторські, експертні, консалтингові, пошукові організації, співпрацювати із іноземними та міжнародними організаціями, бути колективними членами міжнародних науково-фахових об'єднань, спілок, товариств відповідно до законодавства України.

Стаття 18, Взаємовідносини органів державної влади і громадських наукових організацій

Органи державної влади можуть залучати громадські наукові організації за їхньою згодою до участі у підготовці та реалізації рішень стосовно наукової і науково-технічної діяльності, наукової і науково-технічної експертизи, науково-технічних програм, проектів і розробок та у взаємодії з ними інформувати населення про безпеку, екологічну чистоту, економічну та соціальну значущість, екологічні та соціально-економічні наслідки реалізації відповідних програм, проектів і розробок.

РОЗДІЛ III

Державні гарантії діяльності наукових працівників
Стаття 19. Підготовка наукових кадрів та підвищення їх кваліфікації

Основними формами підготовки наукових кадрів є аспірантура та докторантура. Порядок вступу та навчання в аспірантурі та докторантурі встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Наукові працівники проходять стажування у відповідних наукових, державних установах, організаціях як в Україні, так і за її межами.

Наукова установа забезпечує проходження курсу підвищення кваліфікації науковому працівникові кожні п'ять років із збереженням середньої заробітної плати.

Результати підвищення кваліфікації враховуються при атестації наукових працівників.
Стаття 20. Наукові ступені і вчені звання

Вчені мають право на здобуття наукового ступеня кандидата і доктора наук та присвоєння вчених звань старшого наукового співробітника, доцента і професора.

Присудження наукових ступенів та присвоєння вчених звань є державним визнанням рівня кваліфікації вченого. Порядок присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Атестати доцента і професора видаються Міністерством освіти України, а дипломи кандидата і доктора наук та атестат старшого наукового співробітника — Вищою атестаційною комісією України.

Наявність відповідного наукового ступеня або вченого звання є кваліфікаційною вимогою для зайняття науковим працівником відповідної посади.

Стаття 21. Атестація наукових працівників

Атестація наукових працівників провадиться в наукових установах не рідше одного разу на п'ять років з метою:

оцінки рівня професійної підготовки наукового працівника, результативності його роботи;

визначення відповідності кваліфікації наукового працівника займаній посаді;

виявлення перспективи використання здібностей наукового працівника, стимулювання підвищення його професійного рівня;

визначення потреби в підвищенні кваліфікації, професійної підготовки наукового працівника.

Положення про атестацію наукових працівників затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 22. Правовий режим наукового і науково-технічного результату

Правовий режим наукового і науково-технічного результату як об'єкта права інтелектуальної власності визначається законами України

Стаття 22—1. Посади наукових працівників

Посадами наукових працівників наукових установ та організацій (їх філіалів, відділень тощо) є:

керівник (президент, генеральний директор, генеральний конструктор, директор, начальник);

заступник керівника (віце-президент, заступники генерального директора, генерального конструктора, директора, начальника) з наукової роботи;

академік-секретар (його заступники);

головний учений секретар, учений секретар (їх заступники);

керівник (завідувач) та заступники керівника (завідувача) наукового підрозділу (відділу, лабораторії, сектору, бюро, групи);

головний конструктор, головний інженер, головний технолог з основного напряму діяльності наукової установи, організації, закладу та їх заступники;

провідний конструктор, провідний інженер, провідний технолог з основного напряму діяльності наукової установи, організації, закладу;

головний науковий співробітник; провідний науковий співробітник; старший науковий співробітник; науковий співробітник; науковий співробітник-консультант; молодший науковий співробітник; докторант.

До наукових працівників належать також особи, які мають науковий ступінь і працюють за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей галузі науки, з якої присуджено науковий ступінь. (Закон доповнено статтею 22—1 згідно із Законом № 1316—IV (1316—15) від 20.11.2003)

Стаття 22—2. Посади науково-педагогічних працівників

Посади науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів III—IV рівнів акредитації визначаються відповідно до частини другої статті 48 Закону України «Про вищу освіту» (2984—14). (Закон доповнено статтею 22—2 згідно із Законом № 1316—IV (1316—15) від 20.11.2003)

Стаття.22-3.. Стаж наукової роботи стаття.

До стажу наукової роботи зараховується:

час роботи на посадах наукових працівників, визначених статтею 22—1 цього Закону;

час роботи на посадах науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів III—IV рівнів акредитації, визначених у частині другій статті 48 Закону України «Про вищу освіту* (2984—14);

час роботи осіб, які мають науковий ступінь, за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей галузі науки, з якої присуджено науковий ступінь, з дня зайняття посади за цією спеціальністю;

час роботи наукових (науково-педагогічних) працівників на посадах, зазначених у статті 118 Кодексу законів про працю України (322—08), якщо цій роботі безпосередньо передувала і після неї слідувала робота, передбачена абзацами другим, третім і четвертим цієї статті;

час навчання в аспірантурі чи ад'юнктурі за денною (очною) формою навчання випускникам аспірантури, ад'юнктури. (Закон доповнено статтею 22—3 згідно із Законом № 1316—IV (1316—15) від 20.11.2003)

Стаття 23. Оплата і стимулювання праці наукового працівника

Оплата праці наукового працівника повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для ефективної самостійної творчої діяльності, підвищення престижу професії наукового працівника, стимулювати залучення талановитої молоді в науку та підвищення кваліфікації наукових працівників.

Заробітна плата наукових працівників складається з посадових ставок (окладів), премій, доплати за наукові ступені, вчені звання, надбавки за стаж наукової (науково-педагогічної) роботи та інших надбавок, доплат та винагород за наукову (науково-педагогічну) діяльність, пе-

редбачених законодавством. (Частина друга статті 23 в редакції Законів № 1646—III (1646—14) від 06.04.2000, №1316—IV (1316—15) від 20.11.2003)

Дійсним членам та членам-кореспондентам Національної академії наук України та галузевих академій наук встановлюється довічна плата, розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України.

Держава гарантує встановлення ставок (окладів) науковим працівникам наукових установ, діяльність яких фінансується з бюджету, на рівні не нижче посадових ставок (окладів) викладачів відповідної кваліфікації вищих навчальних закладів III—IV рівнів акредитації.

Умови оплати праці наукових працівників державних наукових установ визначаються Кабінетом Міністрів України.

Стаття.24. Пенсійне забезпечення

та соціальний захист наукового працівника

(Про часткове зупинення дії на 2004 рік статті 24 див- Закон № 1344—IV (1344—15) від 27.11.2003)

Держава встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової роботи, пенсії на рівні, що забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів.

Пенсія науковому (науково-педагогічному) працівнику призначається при досягненні пенсійного віку:

чоловікам — за наявності стажу роботи не менше 25 років, у тому числі стажу наукової роботи не менше 20 років;

жінкам — за наявності стажу роботи не менше 20 років , у тому числі стажу наукової роботи не менше 15 років.

Пенсії науковим (науково-педагогічним) працівникам призначаються у розмірі 80 відсотків від сум заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника, яка визначається відповідно до частини другої статті 23 цього Закону та статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (1058—15) та на яку відповідно до законодавства нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування (внески). За кожний повний рік роботи понад стаж наукової роботи, визначений частиною другою цієї статті, пенсія збільшується на один відсоток заробітної плати, але не може бути більше 90 відсотків середньомісячної заробітної плати.

Перелік посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III—IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до цієї статті, затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням положень статей 22—1, 22—2 цього Закону.

Різниця між сумою призначеної пенсії за цим Законом та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується:

для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III—IV рівнів акредитації — за рахунок коштів державного бюджету;

для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III—IV рівнів акредитації — за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом;

для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III—IV рівнів акредитації — за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

При обчисленні пенсії, крім випадків, коли заробітна плата враховується за два роки перед зверненням за призначенням або перерахунком пенсії, середньомісячна заробітна плата визначається за формулою:

Зп = 3сх (Ск : К),

де: Зп — заробітна плата наукового працівника для обчислення пенсії, у гривнях; Зс — середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії; Ск — сума коефіцієнтів заробітної плати наукового працівника за кожний місяць {Кзг + Кз2 + Кз3 +... 4- Кзп)\ К — кількість місяців наукового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати наукового працівника.

У разі відсутності на момент призначення пенсії даних про середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки України, за попередній рік для визначення заробітної плати враховується наявна середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за місяці попереднього року з наступним перерахунком заробітної плати для обчислення пенсії після отримання даних про середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії.

Коефіцієнт заробітної плати за кожний місяць наукового стажу, який враховується для обчислення пенсії, визначається за формулою:

Кз = Зв : Зс,

де: Кз — коефіцієнт заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника; Зв — сума отриманої науковим (науково-педагогічним) працівником заробітної плати, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується при обчисленні пенсії, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати; Зс ■— середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати.

У разі подання науковим (науково-педагогічним) працівником для обчислення розміру пенсії даних про заробітну плату за період до 1 січня 1992 року при визначенні коефіцієнта заробітної плати величина середньої заробітної плати за рік (квартал) у відповідному періоді вважається щомісячного середньою заробітною платою працівників, зайнятих у галузях економіки України, відповідного року (кварталу).

У разі відсутності на момент призначення пенсії даних про щомісячну середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки України, за попередні місяці для визначення коефіцієнта заробітної плати враховується щомісячна середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за наявний попередній місяць з наступним перерахунком коефіцієнта заробітної плати після отримання даних про щомісячну середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки України, за місяць (місяці), що передує (передують) зверненню за призначенням пенсії.

Середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, у тому числі в сільському господарстві, визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

При цьому заробіток для обчислення пенсії в усіх випадках не може перевищувати граничну суму заробітку (доходу), з якої справляється збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

У разі зростання заробітної плати в Україні з 1 березня кожного року проводиться підвищення розміру пенсії на коефіцієнт, який відповідає 20 відсоткам зростання середньої заробітної плати в Україні порівняно з попереднім роком.

При визначенні середньомісячного заробітку наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III—IV рівнів акредитації для обчислення пенсії враховується заробітна плата, яку вони отримували під час перебування на посадах, зазначених у Переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів Ш—IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до цієї статті, затвердженому Кабінетом Міністрів України, розмір якої не перевищував:

для керівників, заступників керівників недержавних наукових установ, організацій — максимального розміру посадового окладу (ставки) керівника, заступника керівника науково-дослідної установи Національної академії наук України з урахуванням доплати за науковий ступінь та надбавки за стаж наукової роботи згідно із законодавством, обчислених із зазначеного максимального розміру посадового окладу (ставки), а для керівників, заступників керівників недержавних вищих навчальних закладів III—IV рівнів акредитації — максимального розміру посадового окладу (ставки) ректора, проректора відповідного державного вищого навчального закладу III—IV рівнів акредитації, з урахуванням доплати за науковий ступінь та надбавки за стаж наукової роботи згідно із законодавством, обчислених із зазначеного максимального розміру посадового окладу (ставки);

для інших наукових працівників недержавних наукових установ, організацій, закладів — максимального розміру посадового окладу (ставки) старшого наукового співробітника науково-дослідної установи Національної академії наук України з урахуванням доплати за науковий ступінь та надбавки за стаж наукової роботи згідно із законодавством, обчислених із зазначеного максимального розміру посадового окладу (ставки), а для науковопедагогічних працівників недержавних вищих навчальних закладів III—IV рівнів акредитації — максимального розміру посадового окладу (ставки) аналогічних посад відповідного державного вищого навчального закладу III—IV рівнів акредитації, з урахуванням доплати за науковий ступінь та надбавки за стаж наукової роботи згідно із законодавством, обчислених із зазначеного максимального розміру посадового окладу (ставки).

Положення цієї статті поширюються також на пенсіонерів із числа наукових працівників, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом.

Пенсія науковим (науково-педагогічним) працівникам відповідно до цього Закону призначається за умови звернення за призначенням пенсії та звільнення з посади наукового (науково-педагогічного) працівника.

Пенсіонерам, які після призначення пенсії відповідно до цього Закону працювали за контрактом на посадах наукових (науково-педагогічних) працівників не менш як два роки і мали більш високий заробіток, ніж той, з якого було обчислено пенсію, встановлюється, за їх заявою, новий розмір пенсії виходячи з більш високого заробітку за два роки підряд після призначення пенсії відповідно до частини третьої цієї статті.

Право на призначення пенсії відповідно до цього Закону поширюється також і на осіб, які на момент звернення за призначенням пенсії працюють на будь-яких посадах на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності та мають стале наукової роботи, передбачений частиною другою цієї статті.

При виході на пенсію з посади наукового (науково-педагогічного) працівника відповідно до цього Закону науковому (науково-педагогічному) працівнику видається грошова допомога у розмірі шести місячних посадових окладів (ставок) з урахуванням надбавок і доплат за наявності стажу роботи на посадах, зазначених у Переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III—IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до цієї статті, затвердженому Кабінетом Міністрів України, не менше:

для чоловіків — 12,5 року; для жінок — 10 років.

Пенсія по інвалідності внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання, а також внаслідок каліцтва чи захворювання у зв'язку з Чорнобильською катастрофою науковому (науково-педагогічному) працівнику призначається в таких розмірах:

інвалідам І групи — 80 відсотків заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника;

інвалідам II групи — 60 відсотків заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника;

інвалідам III групи — 40 відсотків заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника.

Науковим (науково-педагогічним) працівникам, які стали інвалідами І, II, III групи внаслідок загального захворювання, призначається пенсія по інвалідності у розмірі пенсії наукового (науково-педагогічного) працівника незалежно від віку:

чоловікам — за наявності стажу роботи не менше 25 років, у тому числі стажу наукової роботи не менше 20 років;

жінкам — за наявності стажу роботи не менше 20 років, у тому числі стажу наукової роботи не менше 15 років.

Пенсія в разі втрати годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого наукового (науково-педагогічного) працівника (годувальника), які були на його утриманні (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), у розмірі:

80 відсотків пенсії наукового (науково-педагогічного) працівника на трьох непрацездатних членів сім'ї;

60 відсотків — на двох непрацездатних членів сім'ї; 40 відсотків — на одного непрацездатного члена сім'ї.

До непрацездатних членів сім'ї померлого наукового (науково-педагогічного) працівника належать особи, зазначені в статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (1058—15).

Право на призначення пенсії відповідно до цього Закону поширюється на всіх осіб, які вийшли на пенсію до набрання чинності цим Законом та мають стаж наукової роботи, передбачений частиною другою цієї статті. Призначення пенсій таким працівникам здійснюється відповідно до частини третьої цієї статті за умови звернення за призначенням пенсії відповідно до цього Закону та звільнення з посади наукового (науково-педагогічного) працівника.

Після призначення пенсії відповідно до цього Закону наукові (науково-педагогічні) працівники можуть працювати за строковим трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності та займатися підприємницькою діяльністю.

Право на призначення пенсії відповідно до цього Закону поширюється також на непрацездатних членів сім'ї наукового (науково-педагогічного) працівника, який помер до набрання чинності цим Законом. Пенсія встановлюється у розмірах, передбачених частиною двадцять другою цієї статті.

Для осіб, які працюють на посадах, що згідно із законодавством відносяться до посад державного службовця, попередній стаж наукової роботи, набутий в державних установах, організаціях, закладах, зараховується до стажу державної служби незалежно від наявності перерв у роботі, а для осіб, які працювали (працюють) на посадах наукових (науково-педагогічних) працівників, попередній стаж державної служби зараховується до стажу наукової роботи незалежно від наявності перерв у роботі.

Пенсія науковому (науково-педагогічному) працівнику виплачується в повному розмірі незалежно від його доходів, одержуваних після виходу на пенсію. Науковим працівникам, які зробили вагомий внесок у розвиток науки, можуть встановлюватися державні стипендії, а для підтримки наукової молоді — стипендії для молодих учених відповідно до законодавства.

Науковим працівникам, які мають науковий ступінь кандидата або доктора наук, для забезпечення умов для наукової діяльності надається в установленому законодавством порядку додаткова жила площа у вигляді кімнати (кабінету) або в розмірі до 20 кв. метрів.

Зазначена додаткова жила площа оплачується в одинарному розмірі.

Окремим категоріям наукових (науково-педагогічних) працівників (за переліком, затвердженим спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі освіти і науки, президіями національної та галузевих академій наук) науковими організаціями та установами можуть надаватися службові жилі приміщення.

Дія цієї статті поширюється на наукових (науково-педагогічних) працівників наукових установ та організацій недержавної форми власності, які пройшли державну атестацію згідно з цим Законом, недержавних вищих навчальних закладів III—IV рівнів акредитації, гцо діють відповідно до Закону України «Про вищу освіту* (2984—14), міжнародних наукових організацій, відкритих на території України відповідно до міжнародних договорів, установчі документи яких затверджено Кабінетом Міністрів України, а також на наукових (науково-педагогічних) працівників наукових установ і вищих навчальних закладів III—IV рівнів акредитації, що належали партійним та громадським організаціям колишніх Української РСР, інших республік СРСР та СРСР.

(Стаття 24 в редакції Закону № 1646—III (1646—14) від 06.04,2000, із змінами, внесеними згідно із Законами № 2905—III (2905—14) від 20.12.2001, № 380—IV (380— 15) від 26.12.2002, текст статті в редакції Закону №1316—IV (1316—15) від 20.11.2003)
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17


в.5.Отчет о научно-исследовательской работе
Учебный материал
© nashaucheba.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации